Видання New York Times 29 липня 2026 року, посилаючись на анонімних іранських і західних посадовців, повідомило, що Іран розглядав можливість удару по одному з чорноморських портів України. За словами деяких посадовців, розглядався варіант пуску балістичної ракети з невеликою боєголовкою як «символічного жесту».
Дійові особи дипломатичного контакту
28 липня 2026 року в. о. міністра закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову з міністром закордонних справ Ірану Аббасом Арагчі. Сибіга заявив, що всі дії Києва спрямовані лише на захист від російської агресії і «ніколи не мали на меті атакувати цивільні судна чи людей». Арагчі підтвердив, що українська сторона запевнила його у ненавмисності удару по судну, і зазначив, що Тегеран вимагає відшкодування збитків, але не прагне ескалації. Міністерство закордонних справ Ірану звинуватило Україну в нападі на торговельне судно в Каспійському морі.
Президентська позиція та аналітичний коментар
Президент України Володимир Зеленський підтверджував удари безпілотниками в акваторії Каспійського моря в ніч проти 25 липня, заявивши, що цілями були судна, залучені до транспортування військових вантажів з Іраном, та військовий корабель. Зеленський також заявив про готовність надати розвіддані щодо підтримки Росією Ірану. Аналітик Мехді Рахматі, близький до іранського уряду, наголосив, що Україна має досвід ведення війни й логістичну підтримку з боку Америки та Європи, тож новий фронт невигідний Тегерану.
Залишити відповідь